Історія свята Стрітення Господнього

Як відомо з поряд вже існуючими малими та великими, у православній традиції виділяють ще двунадесяті свята. Сьогодні як раз про одне із свят православної церкви йтиме мова. 

Історія цього свята сягає глибини віків, включаючи те, коли саме православною церквою було встановлено це свято. Мова йде про свято Стрітення як одне із дванадцяти шанованих свят Православної церкви та церковної традиції. Його становлення відносять до кінця V ст. нашої ери.

Це релігійне свято має своє історичне минуле. У християнській новозавітній традиції згадується одна із священних подій в часи земного життя Ісуса Христа – зустріч праведного старця Симеона та дитяти – Ісуса Христа, що собою уособлювали Старий та Новий Завіт. Згідно іудейського закону, кожне немовля чоловічої статі має бути принесене Богу для посвяти після сорокового дня очищення як того велів Закон Божий.

Батьки Ісуса Христа – Марія та Йосиф принесли новонародженого хлопчика до Єрусалимського храму на 40 день згідно іудейського закону і як того вимагав звичай – принесли в жертву Богу дві горлиці або двох голуб’ят:

«А коли виконалися дні очищення їх за законом Мойсеєвим, принесли Його в Єрусалим, щоб представити перед Господом, як написано в законі Господнім, щоб усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господу, і щоб принести в жертву, сказаному в законі Господнім, дві горлиці або двоє голубенят» (Лк. 2, 22-40). 

В Єрусалимському храмі знаходилася праведна і благочестива людина на ім’я Симеон, який давно чекав зустрічі з майбутнім Спасителем Ізраїля багато років. Як свідчить Євангеліє від Луки, Симеон був праведником, хоча не повірив у те, що Спаситель народиться від Діви Марії. Дух Святий тоді Симеону став пророкувати, що той не помре, доки не побачить Господа. Так і сталося за словом Господнім.

Симеон Богопрємець після того як на власні очі побачив Того, Хто має спасти народ свій – Ізраїль – відразу спочив. Але перед своєю смертю він сповістив, прорік, що Ісус буде «лежати на падіння та підняття багатьох», тобто осудження тих,хто не захоче прийняти Його як Спасителя , і духовне відродження тих, хто буде приймати Його та Благу звістку.

У єрусалимському храмі крім Симеона перебувала також жінка на ім’я Анна, що вважалася дочкою Фануїла і вела побожний спосіб життя – молитвою та постом. Вона пророкувала всім про Спасителя, який визволить усіх від гріхів.

Сам Ісус Христос стане предметом гострих суперечок у народі. Старець Симеон прорік фатальну подію Діви Марії: вона буде страждати, ніби біль у вигляді меча стане пронизувати Її душу та серце, коли буде дивитися на тяжкі страждання та хресні муки Свого сина – Ісуса Христа.

Здійснивши все те, що вимагалося іудейським законом, Марія та Йосиф повернулися у місто Віфлеєм.

Свята Церква удостоїла праведного Симона, називаючи його «Богоприємцем», інакше кажучи «той, що приймає Бога». Симеон Богоприємець та пророчиця Анна вшановуються за православною традицією відразу на другий день свята Стрітення Господнього – 16 лютого (за Григоріанським календарем, 3 лютого – за Юліанським).

У народі свято Стрітення побутує дуже давно. Воно означає зустріч двох пор року – зими та весни. Існує дуже багато прикмет, які пов’язані з цим святом. У цей день в церквах святять воду та свічки, які називаються «громничними». Їх ставили на покутті під образами, щоб таким чином захистити людей та худобу від грому.

Свято Стрітення Господнього вшановується Православною церквою 15 лютого (за Григоріанським календарем), 2 лютого – за Юліанським календарем. Стрикалюк Богдан, магістр релігієзнавства